За що бореться Володимир Путін

У Москві знов вийняли з далекої шухляди версію про українське походження ракети, якою у 2014 було збито літак рейсу МН-17, а з небуття витягли генерала Конашенкова. Обтрусили пил з обох і відправили “клеїти дурочку” на телебачення. І Конашенков разом із іншим клоуном — генералом Паршиним — її “склеїли”, попри те, що вже давно оприлюднені матеріальні свідоцтва (наприклад, знайдені при розтині трупів загиблих елементи бойової частини), які суперечать будь-якому походженню ракети, крім російського. Чого варта хоча б заява про буцімто надзвичайну секретність факту передачі ракети “Буку” у розташовану на території Західної України військову частину аж… 1986 року? Мовляв, ми лише сьогодні вирішили трохи підняти завісу секретності у цьому питанні. А ось і формуляр виробу, що якимось чином залишився на руках у нас, а не був переданий разом із ракетою.

Останній місяць взагалі багатий на клоунські заяви російських чиновників та рупорів режиму. Пригадайте хоча б вимогу від ГА ПАРЄ засудити Україну за вбивство “журналіста Шарія”. Переплутати загиблого Шеремета із живим та доволі рум’яним Шарієм, певно, не дозволить собі навіть пересічний обиватель. Представник російського дипломатичного корпусу у запланованій і написаній заздалегідь заяві — запросто. Згадайте заяву про те, що Сполучені Штати Америки самі планують хімічну атаку на табори сирійських біженців. Її офіційно озвучили російські владні джерела у відповідь на витік інформації про наданий Асадом дозвіл застосувати хлор проти Ідлібу. А чого варта версія вбивства Олександра Захарченка бойовиками ІДІЛ на замовлення Служби безпеки України? Вона озвучена не пропагандистами, і навіть не штатними навіженими з Держдуми. Її під час брифінгу оприлюднив співробітник ФСБ Російської Федерації — офіційний представник держави.

Припом’яніть інцидент у британському Солсбері. “Новачок”, що так однозначно вказує на країну походження отрути, відверта тупість виконавців, іх недолуге легендування та шлях, яким вони потрапили до Великої Британії схожі більше на відверте знущання з британських силовиків, ніж на таємну ліквідацію перебіжчика. І апофеозом ідіотизму виглядають виправдання чи то справжніх, чи то підставних Петрова та Боширова у студії “РТ”. Втім, я не думаю, що досвідчена пропагандистка Маргарита Симоньян не мала змоги побудувати розмову так, щоби дурість цих двох вбивць хоча б не перла назовні явно. Тим паче, що розмова відбувалася не у прямому етері — ріж, монтуй, перезнімай як заманеться. Вочевидь, її завданням було не відбілювання репутації РФ, а зовсім протилежне. І вона з ним впоралася.

П’ятий рік поспіль Росія демонструє світовій спільноті не просту зухвалість. Не проходить тижня, щоби  Сергій Лавров чи сам президент РФ не билися у падучій, горлаючи: “Не тронь меня, я — психический!” Російське керівництво навмисно створює собі імідж мавпи із ядерною гранатою під пахвою. Путін не припинить вдавати з себе божевільного, як би того не хотілося європейським політикам, скажімо відверто — не дуже розбірливим у питаннях моралі, коли йдеться про економічні зиски. Не припинить, аж доки Захід, втомлений від цієї істерії, не опустить на російських кордонах нову “залізну завісу”. Адже лише вона гарантує кремлівському диктаторові можливість уникнути лави підсудних у міжнародному трибуналі. Саме цю можливість — померти не у зашморзі, а хоча б у калюжі власної сечі на секретній дачі — і виборює для себе зараз Путін.

Володимир Саркісян

Поделиться в социальных сетях: