Політиканство вчергове перемогло здоровий глузд

На тлі щоденних скандальних заяв “нових облич”, що збурюють загал і буквально примушують його до обговорення нових бздур адміністрації Володимира Зеленського, губляться дійсно важливі сенси. Ба більше, згадані бздури, вочевидь, саме на це і спрямовані. Це один з дієвих прийомів інформаційної війни. Саме так у війні ”гарячій”, імітуючи наступ, примушують супротивника послаблювати лінію оборони на напрямку головного удару, або, навпаки, демонструють стійкість і міць оборони там, де лише ткни — і посиплеться.

Чи не є нав’язане суспільству обговорення майбутнього складу депутатського корпусу прикладом такої воєнної хитрості? Саме так, бо за цим обговоренням прихований реальний зміст гри у дострокові вибори: грубе порушення Конституції України. Якби Зеленський і його так звана команда, а, насправді, куратори спецоперації, планували просто триматися при владі якомога довше, дострокові вибори їм були не лише непотрібні, а й шкодили. Набагато простіше дочекатися чергових виборів, щодня ґвалтуючи мозок виборця телебрехнею, делегітимізуючи фракції парламентської більшості, ніж позбавити себе зі старту можливості розпустити Верховну Раду впродовж року після виборів, якщо щось піде не так гладко, як гадалося. Отже, демарш із “розпуском” мав на меті лише одне: з’ясувати наскільки суспільство і його обранці готові грати у чужу гру. Шулеру зовсім неважливо, чи знаєте ви теорію ймовірностей, правила гри, і ваш розряд зі спортивного бріджу. Головне — щоби ви погодилися грати з ним його картами. Так само і суспільство, і більшість з тих, що представляють його інтереси, погодилися сісти з шулерами за ломберний стіл абсурду.

Принципово відмовитися від брудної гри спромоглися лише 62 нардепи, що підписали подання до Конституційного суду. До речі, КСУ заходився розглядати подання у рекордно короткі строки: документ наразі пройшов і розподіл судді-доповідачеві, і попередню підготовку, на яку, зазвичай, відводиться 20 днів. Ба більше, колегія КСУ вже відкрила конституційне провадження по справі і готує її до розгляду на пленарному засіданні Великої палати Суду. Яким саме буде рішення суду прогнозувати важко: він може як легітимізувати указ Зеленського, так і визнати його неконституційним, що дасть Верховній Раді змогу розпочати процес імпічменту президента. А це, погодьтеся, одразу змінило б диспозицію сил у двобої ВР з АП. Навіть під час першої сесії Великої палати може з’явитися забезпечувальний наказ, що зупиняє дію оскаржуваного документу. Ходять чутки, що більшість суддів КСУ схиляються до висновку про неконституційність (читай: злочинність) указу Зеленського. Однак, законодавці вже легітимізували цей указ тим, що розпочали передвиборчу кампанію. І вже програли цю гру. Бо шквал явно неправових рішень та неписьменних указів Зеленського посилюється, “скажений принтер” АП не вгамовується, а, навпаки, набирає обертів.

Уся ця вакханалія має на меті зламати опір державницьких сил, переконати їх у неминучій поразці. Варто визнати, що це спрацьовує. Незрозуміла заява Мінюсту про нібито вчасну перереєстрацію партії “Слуги народу”, буквальне дезертирство так званої Мінської групи і повернення до неї Леоніда Кучми, відвертий фарс заяв Анатолія Матіоса, хліб-соль для Саакашвілі свідчать про те, що бастіони проєвропейського руху один за одним викидають білі прапори. На однозначні і зрозумілі заяви про плани нової влади щодо скасування закону про державну мову спромоглися хіба що Андрій Парубій та Петро Порошенко. Для більшості нардепів і лідерів суспільства, які ще кілька тижнів тому підкреслено демонстрували свою відданість ідеї захисту української ідентичності, сьогодні це питання знов стало “не на часі”. Політиканство і особисті міркування української псевдоеліти вчергове перемогли і совість, і просто здоровий глузд.

Володимир Саркісян

Поделиться в социальных сетях: