Париж – місто для закоханих чи нова гаряча точка в Європі

Із приходом цього красунчика все так гарно починалося у країні, яка для нас є символом кохання. Народ полюбив свого нового президента. Та трохи згодом любов змінилася на полум ‘я.  Символ теж став іншим -Париж палає від пристрастей зовсім іншого роду. 

Президент Макрон – красунчик, який усіх здивував

Як можна було ним не захопитися і не проголосувати за нього? Емманюе́ль Макро́н, повне ім’я — Емманюель Жан-Мішель-Фредерік Макрон (фр. Emmanuel Jean Michel Frédéric Macron, народився 21 грудня 1977, Ам’єн) — французький державний діяч, політик, 25-й Президент Франції, князь Андорри з 14 травня 2017 року.

Колишній інвестиційний банкір. Лідер політичної партії «Вперед республіко!» (2016—2017). 26 серпня 2014 р. Макрон був призначений міністром економіки, промисловості та цифрових справ у другому уряді Вальса. А вже 30 серпня 2016 року він подав у відставку, щоб взяти участь у президентських виборах 2017 р.

23 квітня 2017 р. у першому турі президентських виборів посів перше місце з результатом 24,01 %, перемігши Марін Ле Пен, що зайняла друге місце у першому турі з результатом 21,30 %.

7 травня 2017 р., у другому турі президентських виборів виступав суперником тієї ж Марін Ле Пен — лідера вкрай правих, і переміг з дворазовим відривом (66,1 % проти 33,9 %), ставши наймолодшим президентом Франції за всю історію цього посту.

Ніхто не очікував, що саме він, Емманюель, пардон за мою французьську – «сделает» усіх кандидатів.  Можливо, що перемогу йому принесли жінки, адже він — такий красень, йому всього 40 років, переконав більшість французів. Ну, як його не любити, такого молодого, гарного та розумного!

 

Які ж можуть бути вибори у Франції без Росії?

Ще в ході передвиборчої кампанії штаб Макрона звинувачував російські державні ЗМІ RT і Sputnik у публікації фейкової інформації про їхнього кандидата. Російські державні і провладні ЗМІ звинувачували Макрона в застосуванні адміністративного ресурсу, несамостійності, називаючи його кандидатом олігархів, ставлеником світової глобалістської еліти і агентом американської фінансової системи.

Під час президентських перегонів у 2017 році поштові скрині низки людей зі штабу Емманюеля Макрона було зламано, їх зміст викрадено і згодом поширено подібно до того, як було поширено листи передвиборчої кампанії Гіларі Клінтон в 2016 році в США.

І хоча офіційні представники Франції заперечили причетність російських спецслужб до хакерської атаки, в метаданих опублікованих документів були помічені згадки користувача «Рошка Георгий Петрович» або «Georgy Petrovich Roshka». На основі відкритих даних вдалось встановити, що чоловік з таким іменем та прізвищем служить у в/ч № 26165. Ця російська військова частина також відома як «85-й головний центр спеціальної служби ГРУ».

Влітку 2018 року спеціальний слідчий Роберт Мюллер висунув обвинувачення 12 російським військовослужбовцям з в/ч 26165 та в/ч 74455. Із обвинувачення випливало, що обидві військові частини підпорядковані ГРУ ГШ РФ. Обвинувачені діяли у складі угрупування відомого як Sofacy Group (APT28, Fancy Bear, тощо). Їхня мета була одна – зрив виборів у Франції, дискредитація Макрона.

 

Жовті жилети – іспит для Макрона

Останні кілка тижнів Париж по-справжньому палає. Невдоволені підвищенням цін на пальне протестувальники, одягнувшись у жовті жилети,  нищать і палять все навколо себе. Одна акція переходить в іншу. Вже студенти вимагають зниження цін за навчання, інші – підвищення заробітної плати і таке інше. Так, страйк, демонстрації – це демократичні інструменти, використовувати які можна тільки за однієї умови: дотримання закону, безпеки життя і здоров’я людей. І якщо цього не робити, то починається беззаконня і кримінал, які тягнуть за собою смерть.

Так і сталось. У ці зимові дні, 11 грудня у зв’язку з акціями масового протесту на території Французької Республіки, у Страсбурзі стався теракт. Результат: 3 загиблих, 8 осіб отримали серйозні поранення і ще 5 – легкі поранення. Що далі, панове протестувальники?

 

Події у Франції – ще один гіркий урок для України

Ми співчуваємо французам. Та не тільки. Адже ми, українці, маємо розглядати трагічні події у Франції ще й через призму власної ситуації в Україні. Коли російські військові 25 листопада цього року захопили наших військових моряків і кораблі у Керченській протоці, на іншому, протилежному кордоні, вже наші, а не французькі активісти, так звані «євробляхери», кілька діб поспіль перекривали держаний кордон. Ледве вгамувались, добре, що обійшлось без жертв, хоча напруга була дуже високою.

Маємо пам’ятати, що будь-який мир і спокій можна вмить зруйнувати. І при цьому можуть постраждати чимало людей, які, взагалі, на мають ніякого відношення до вимог та позиції мітингувальників. А тих, хто переступив червону лінію, вчинивши кримінальний злочин, чекає невідворотна відповідальність.

Не може бути нічого такого подібного в нашій державі, коли у нас йде війна. Бо ворог у нас один – за «парєбріком». І всі ми маємо бути як один – за Україну.

Владислав ОЗАРІНСЬКИЙ,

головний редактор видання «Народна думка»

 

Поделиться в социальных сетях: