Людожер — друг лицеміра

Український бранець Володимир Балух, що наразі утримується у Сімферопольському СІЗО за сфабрикованим звинуваченням, оголосив сухе голодування. До того Володимир вже голодував 93 дні. І от, на тлі значного погіршення самопочуття, він оголосив відмову від води. Про це повідомив його громадський захисник – архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент. Сухе голодування — крайня міра, на яку наважуються в’язні, бо відмова від води закінчується смертю за 5-7 днів. Безумовно, на озброєнні тюремників є така принизлива річ, як примусове годування, яким можна підтримувати життя ув’язненого. Володимиру, що наочно знайомий з режимом російських катівень, це добре відомо. Але, вочевидь, він наразі зазнає більш жорстоких принижень людської гідності.

Втім, російські кати не квапляться із примусовим годуванням. Натомість, вони брешуть про стан здоров’я Балуха, що ніби покращився. І ця брехня навмисно білими нитками шита — до усіх чотирьох в’язнів, що голодують, не допускають українських консулів та уповноважену з прав людини ВР. Росія штучно нагнітає атмосферу безвиході, задля демонстрації відсутності у Києва важелів впливу на її рішення, дискредитуючи зусилля української влади щодо звільнення заручників, примушуючи Петра Порошенка телефонувати Путіну. І бозна, які умови висував той під час двох останніх розмов з Порошенком. Вочевидь, абсолютно непридатні для Президента України, бо жодних зрушень у питанні заручників після цих розмов не відбулося. Але ж Путіну і не потрібне вирішення проблеми, що створена ним самим. Він прагне лише одного — продемонструвати власний вплив на світовий порядок денний.

Шансом показати Володимиру Путіну його справжнє місце могла б стати єдина позиція світового політикуму. На жаль, цей шанс є вельми примарним. Європейські політики більш полюбляють шукати скалки в чужих очах, визираючи з-за товстелезної колоди у власному оці. Генеральний секретар ООН здійснює поїздку до Росії на Чемпіонат світу з футболу: не подивитися вживу гру збірної Португалії вище його сил. Генсек Ради Європи Турбйорн Ягланд не лише також легітимізує цей чемпіонат на крові власною присутністю, але й відмовляється бодай висловити стурбованість долею українських в’язнів у бесіді з Путіним. Не бачить “принципових причин” не їхати чемпіонат і Ангела Меркель. Порушення прав людини, понад сімдесят українських політв’язнів, четверо з яких голодують, вочевидь, не достатньо “принципова” причина для провідного політика Європи. Здається, єдина країна, що послідовна у боротьбі за права людей — Сполучені Штати Америки — недаремно минулого тижня демонстративно вийшла з Ради ООН з прав людини.

“Рада надто довго була лицемірною організацією, яка опікується лише про свої власні інтереси і перетворює права людини в насмішку», — заявила повноважний представник США в ООН Нікі Гейлі. І вона має рацію. Згадаймо хоча б санкційний пакет, що був прийнятий Сполученими Штатами з приводу загибелі аудитора Сергія Магнітського у російському СІЗО. До “Списку Магнітського” з європейських країн приєдналися лише Велика Британія, Латвія, Естонія та Литва. Ніімеччина, Франція, інші країни Євросоюзу демонстративно відмовилися від його підтримки, відкрито зауважуючи, що ці санкції можуть негативно вплинути на інтереси їх національного бізнесу. Загальновідома “поправка Джексона-Веника”, що була прийнята Сполученими Штатами у відповідь на обмеження свободи виїзду громадян у СРСР, у 1970-1980 також не знаходила підтримки у Європи. А про сумнозвісні “труби в обмін на газ”, що ними ФРН торпедувала спробу США не допустити придушення Радянським Союзом польського руху за незалежність у 1980-х, годі й згадувати.

Слід констатувати, що у питанні визволення заручників українці стали такими самими заручниками фарисейства, двоємислення та святенництва Старого Світу. Рік тому Жан-Клод Юнкер сказав, що Україна не є Європою. У тому цинічному сенсі, що у ці слова вкладає очільник Єврокомісії, вона дійсно не Європа, бо сповідує європейські ідеали не пустими побрехеньками, а справами. З останніх сил Україна намагається зіпхнути ЄС зі  шляху чемберленів та даладьє, що веде до прірви. Дай бог, щоби їй не забракло сил.

Сам же Володимир Балух упевнений у тому, що Україна робить усе можливе задля звільнення його та інших бранців Кремля. Жертвуючи  здоров’ям, він покладає власне життя на вівтар тих європейських цінностей, з якими так цинічно грають лідери ЄС. Можливо цей його лист, адресований Президентові України, стане вирішальним ляпасом, від якого пресловута колода нарешті випаде з ока Європи.

Володимир Саркісян

На фото: Володимир Балух до ув’язнення і після голодування

Поделиться в социальных сетях: