Чи стане Гельсінкі Мюнхеном?

До зустрічі американського та російського президентів залишається менше тижня. І вже більш-менш зрозуміло, що ні про які реальні домовленості між ними не йдеться. Попри популярні конспірологічні теорії змови та відчайдушне намагання низки сил виставити розслідування спецпрокурора Мюллера ледь не викриттям російського шпигуна, що проліз до Овального кабінету, всі звинувачення щодо Трампа виглядають звичайним міжпартійним скандалом на кшталт Вотергейта. Трамп — людина світу економічної конкуренції за жорсткими правилами. Путін — продукт життєдіяльності радянських спецслужб, де існувала лише конкуренція за право носити портфель за начальником. У них немає точок дотику. І як би Трампові не приписували жагу одноосібної влади, навіть цю одноосібність він уявляє собі інакше, ніж Путін. Чемберлен міг порозумітися з Гітлером, а Даладьє з Муссоліні — вони були європейськими політиками і розмовляли однією мовою. Путін, що не сьогодні-завтра вдягне імператорську корону, із Трампом, що залежить від волі виборця, спільної мови не знайдуть. Отже, нової Мюнхенської змови очікувати не варто.

Однак, спостерігати за перебігом та результатами зустрічі у Гельсінкі буде цікаво. Безумовно, ті, хто знатиме справжній зміст розмови між Трампом та Путіним, будуть мовчати. Протокольні рукостискання, посмішки та ляскання по плечах інтерпретовуватимуться кожною стороною на користь власним версіям, часто-густо — протилежним. Хоча, зважуючи на ексцентричність американського президента, з рукостисканнями та посмішками може статися несподіванка. Цікавими будуть наступні дії обох лідерів. Адже ніякі диферамби Кіму Чен Ину не завадили Дональдові Трампу продовжити  санкції проти Північної Кореї. Саме дії, а не слова та дружні обійми, і можна буде називати результатами зустрічі у Гельсінкі.

Може здатися, що українці даремно приділяють забагато уваги Трампу і замало — діям очільника власної держави. Дійсно дивно, що українці із захватом цікавляться новинами, що стосуються суто внутрішньополітичних розборок між “слонами” та “віслюками”. Адже те, що означає гасло Трампа “Make America great again” для внутрішньої політики США нам уявити важко, бо наша політична система та економічний уклад зовсім не схожі на американські.

Втім, деякі міжнародні аспекти цього гасла стосуються безпосередньо України. У зовнішній політиці “зробити Америку великою знов” можна, лише якщо виправити хибу попереднього Президента США. Адже саме Барак Обама завдав реноме Сполучених Штатів найдошкульного удару, продемонструвавши світові, що підпис його однопартійця Білла Клінтона на Будапештському меморандумі не вартий ламаного гроша. Що обмін ядерної зброї на американські гарантії безпеки — надто невигідна оборудка. І у нинішнього американського президента немає іншого виходу, ніж виправити цю помилку. Виправити за будь-яку ціну, бо сальдо від такої угоди для “слонів” буде додатнім за всіх умов. Сподіваємося, що Дональд Трамп, як справжній бізнесмен, рахувати уміє.

Володимир Саркісян

Поделиться в социальных сетях: