Брехня як спосіб політичної боротьби

Подейкують, що на найвищу державну посаду в Україні претендують майже дев’ять десятків кандидатів. Дехто з них дійсно досвідчені політики чи відомі управлінці. Втім, більшість з претендентів — або медійні персони доволі дрібного калібру, або відверті фріки, або невідомі широкому загалу люди із непевним статусом і сумнівними джерелами доходів. Передвиборчі програми і поготів не витримують навіть доброзичливої критики. За влучним висловлюванням Арсенія Яценюка, ці люди не спромоглися бодай почитати Конституцію України, щоби з’ясувати для себе коло відповідальності Президента. Дехто з вже зареєстрованих кандидатів не читав і закона “Про вибори Президента України”. Судіть самі.

Кандидатка на президентську посаду приносить грошову заставу готівкою у ЦВК, хоча законодавство однозначно вимагає безготівкового перерахування заставних коштів на спеціальний рахунок Центрвиборчкому.  

Грошова застава вноситься партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації) у розмірі два мільйони п’ятсот тисяч гривень” (ч.1 ст. 49 ЗУ “Про вибори Президента України”).

Інший кандидат хоча і намагається перевести кошти через банк, але робить це не лише безпосередньо у момент подачі документів до ЦВК, а й у небанківський день. Коли ж отримує пояснення, що гроші ніяк не можуть бути зараховані раніше понеділка, влаштовує істерику. Претендент абсолютно не в курсі вимоги п. 5 ч. 1 ст 51 ЗУ “Про вибори Президента України”.

Ще один бажаючий позмагатися за президентський штандарт подає заяву всупереч п. 8 ч. 1 ст. 52 Закону: “висування кандидата на пост Президента України від партії, яка здійснює пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їхньої символіки та щодо якої в установленому Кабінетом Міністрів України порядку прийнято рішення про невідповідність її діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Пікантності ситуації додає те, що двоє з цих кандидатів — досвідчені політики, що неодноразово обиралися до Верховної Ради України. Третій кандидат багато років нібито проводить журналістські розслідування фінансових оборудок українських можновладців. Про порушення п. 6 ч.3 ст. 56 ЗУ “Про вибори Президента України”, що визначає строки передвиборчої агітації згадувати і зовсім незручно: більшість фаворитів президентських перегонів почали агітацію майже за рік до виборів.

Кажуть, що нинішня президентська кампанія буде вельми брудною. Поки що весь бруд перегонів сконцентрувався у передвиборчій агітації саме тих кандидатів, що застерігають від “брудних виборів”, і у публікаціях контрольованих їхніми “гаманцями” ЗМІ. Маніпуляції, перекручування фактів з вуст головних конкурентів перегонів неодноразово реєструвалися, зокрема, командою “Vox Check”. Останні ж випади Анатолія Гриценка на адресу генпрокурора Юрія Луценка та секретаря РНБО Олександра Турчинова взагалі знаходяться поза межами елементарної порядності і носять відверто наклепницький характер.

Але найвищим ступенем цинічної брехні є дика кількість кандидатів, що повністю усвідомлюють власну роль статистів у виборчій кампанії. Вони брешуть своїм прихильникам про буцімто наявні у них шанси на перемогу. Так само як і брешуть щодо власної участі у президентській кампанії заради “заділу“ на парламентські вибори. Мовляв, приведуть партію, що їх висунула, до Верховної Ради. Таким шляхом можна лише отримати зиск від продажу лідерам перегонів місць у окружних та дільничних виборчих комісіях саме заради організації брудних виборів. Сам претендент дійсно може потрапити до парламентських списків своїх “покупців”, але якщо складе присягу на лояльність до нових хазяїв. Торгуючи собою, він виставляє на продаж і своїх виборців. Так колись російські поміщики продавали кріпаків, вважаючи їх таким самим товаром, як цуценят чи худобу.

Наразі лише “Народний фронт”, що відмовився від участі у президентській кампанії, і Блок Петра Порошенка “Солідарність” демонструють повагу до власних виборців, не принижуючи їх брехнею. Ці дві сили, що з 2014 року вивели політичну конкуренцію на якісно новий рівень, поки що незвичний для значного прошарку суспільства. Втім, цього замало. Вони ризикують так і залишитися острівцем порядності у морі брехні, щодня втрачаючи електоральні шанси, як це вже трапилося одного разу з “Народним фронтом”, якщо від невикористання ницих прийомів не перейдуть до активного захисту своєї честі і гідності.

Володимир Саркісян

Поделиться в социальных сетях: