Безхмарне небо німецьких соціал-демократів

Ще перебуваючи на посаді міністра закордонних справ у попередньому уряді Німеччини, Зігмар Габріель послідовно спонукав Україну до одностороннього виконання Мінських угод, тобто до капітуляції на умовах Кремля. Так само послідовно він висловлювався щодо необхідності зняття санкцій з Росії, і так само наполегливо, всупереч офіційній позиції канцлерки ФРН, просував думку про необхідність поглиблення економічної співпраці Німеччини з Росією. Тому, заява колишнього міністра у інтерв’ю виданню NTV, мовляв, Україна свідомо намагається “втягнути Німеччину у війну”, не протирічить попереднім висловлюванням та, напевно, переконанням пана Габріеля.

Повз слів екс-міністра можна було б пройти мовчки, адже це не перший його відверто недружній вислов на адресу України. Хіба бракує у Німеччині політиків, що сповідують вірність “ідеалам” Гергарда Шредера? Втім, не минуло й тижня, як наступник Габріеля на посаді очільника МЗС Гайко Маас заявив, буцімто вихід Німеччини з проекту “Північний потік-2” лише зашкодить… Україні. Газогін, сказав чинний міністр, все одно буде побудований, чи з Німеччиною, чи без неї, а федеральний уряд втратить останній важіль впливу на Росію у питанні збереження українських газових транзитних квот.  

Назвати логіку Мааса хибною буде надто м’яко. Адже кінцевою точкою газогону є саме Німеччина, а не Бельгія, Польща чи Данія. Якщо цей проект буде здійснений, ФРН перетвориться на потужніший газовий хаб Європи, а який-неякий паритет постачальників на ринку блакитного палива у Старому Світі буде зруйнований.  “Газпром” буде диктувати ціни на газ, обсяги і умови контрактів із політичними вимогами на їх звороті. Щоби побачити неадекватність заяви міністра не треба бути по коліна в Біблії.

Зверніть увагу на те, що згадані Шредер, Габріель та Маас — представники однієї й тієї ж Соціал-демократичної партії Німеччини. Отже, припущення, що ми маємо справу не з поодинокими випадками політичної корупції, а з системною роботою соціал-демократів на перетворення Німеччини на сателіта Кремля у Європі, більш ніж виправдане. Напередодні Другої світової війни СРСР охоче співпрацював з Третім Райхом, сподіваючись на двох розділити Європу з Гітлером. Сьогодні СДПН, як колись ВКП(б), так само охоче плює на європейські цінності та лягає під нацистську “Єдину Росію”, а її лідери плюють на власну Гедесберзьку програму.

Днями у Європарламенті заявили про необхідність не лише продовжити антиросійські санкції, а й переглянути ставлення до “Північного потоку-2” з причин відвертої агресії Росії проти України, що здійснена вже на морі. З тих самих причин, спецпредставник Державного департаменту США Курт Волкер ще раз озвучив позицію уряду США: санкції проти РФ мають бути посилені, а тиск на агресора повинен відбуватися з обох боків океану. Навіть у самій Німеччині за більш жорстку реакцію щодо Росії висловилися лідерка ХДС Аннеґрет Крамп-Карренбауер, співголова партії «Союз-90 /»зелені» Анналена Бербок та один з провідних політиків ХСС Манфред Вебер. Нарешті, вчора, 4 грудня НАТО виступило із жорсткою критикою явного і тривалого порушення Москвою договору про обмеження ракет середньої та малої дальності. Вашингтон відверто погрожує вийти з цього договору з причин явної воєнної загрози для Європейського континенту з боку Кремля. На цьому тлі заяви німецьких соціал-демократів навряд чи можна розцінювати як помірковану позицію чи навіть політичну короткозорість. Йдеться про зраду інтересів Європи і Німеччини зокрема.

Імперські амбіції Путіна далеко не обмежуються Україною, яка потрібна йому лише як економічний донор та плацдарм. Він домагається влади над Європою, щоби диктувати світові свій порядок денний, як це колись робили кремлівські старці. І він доможеться цієї влади — чи погрозою застосування ядерної зброї у небі європейських столиць, чи газовим вентилем, чи “м’якою силою”, дієвість якої він щойно продемонстрував у Франції. Доможеться обов’язково, якщо у потужнішій країні Європи за сигналом “Над усією Німеччиною безхмарне небо” вийдуть на вулиці не лише маргінальні ліваки, а й респектабельні мрійники про соціальну державу, яких їхні поводирі тишком продали з усім зуздром кремлівському Молоху.

Володимир Саркісян

Поделиться в социальных сетях: